13 лютого у нашій школі було відзначено скорботний День пам’яті воїнів-афганців. Діти дізнались про події, героїв цієї страшної війни. Поезії, пісні, розповіді, спогади, вистраждані в Афганістані і про Афганістан, пройшли крізь юні серця. Ми повинні пам’ятати тих, хто її пережив, тих, хто недожив, недоспівав, недокохав.
Гостями нашої зустрічі були:
Конюшик Микола Анатолійович
Самков Микола Іванович
Кравець Петро Петрович
Бешта Микола Олександрович
Рев’юк Віктор Павлович
Романовський Ярослав Дмитрович
Щороку в цей день ми згадуємо нашого земляка Ковальчука В’ячеслава, який загинув в Афганістані. Схиляємо знамена над полеглими, подаємо на службу Божу за тих, що загинули.
Скільки їх – юнаків – голубооких, русявих, чорнявих, одружених і тих, до яких не прийшло ще кохання, загинуло на тій землі. Щороку в цей день схилятимуть знамена над полеглими, подаватимуть на службу Божу за тих, що загинули, лунатимуть скупі тости тих, хто вижив. Вони згадуватимуть військову дружбу, людську честь, мужність побратимів. Попри смерть, втрату друзів, пролиту кров, вони по - доброму пам’ятатимуть Афганістан, який багато чого навчив їх.
За довгих 10 років цієї війни на цвинтарях з’явилося багато свіжих могил з фотографіями юних облич. Останки загиблих воїнів привозили в оцинкованих гробах. І не було у батьків упевненості в тому, ховають вони свого сина чи когось іншого… І ще довго ятритимуть душу запитання без відповіді. Навіть на могильних плитах довго забороняли писати справжню причину загибелі. Не забудеться це горе, не відболить іще кілька поколінь.
|
