Життя летить нестримним птахом. Минають хвилини, години, дні, місяці, роки... Змінюється усе навколо, стають іншими люди . Так чому ж ми і сьогодні з таким захопленням перечитуємо "Кобзар" Т. Шевченка?
Тому що поезія для Шевченка дуже дорога. Це квіти його душі, це рідні діти його серця. Як дбайливий садівник, він плекав та доглядав їх.
Ми будуємо нову державу, нове суспільство, на нашому шляху багато перешкод, подолати які спроможна людина, що знає напевно свій родовід, своє коріння. Саме своїм "Кобзарем" молодий тоді ще поет перший за всю історію України пропонував задуматися над тим "чия правда, чия кривда і чиї ми діти?" То ж читаймо "Кобзар", читаймо уважно, задумливо. Адже майбутнє - за нами.
    
|